Хронічна неуспішність 

– це синдром,який характеризується неспівпаданням між очікуваннями дорослих і досягненнями дитини. Ризик виникнення зьявляється тоді,коли з дитиною починаються систематичні заняття результати яких не влаштовують батьків чи педагога. Зазвичай це період підготовчої групи дит.садка.

Психологічний профіль:

1)підвищена тривожність.

2)дезорієнтація дій.

3)низька результативність-дитина вважає себе поганим учнем.

Прогноз та корекція хронічної неуспішності(х.р.)

Характеризується неспівпаданням очікуванням дорослих і досягненням дитини.Ризик виникнення починається тоді, коли з дитиною починають систематичні заняття,результати яких не влаштовують батьків або педагога.Зазвичай підготовча група д/с.

Особливість синдрому:

Підвищення тривожності,дезорганізація дій,низька результативність,дитина уявляє себе поганим учнем.

Наслідки тривожності це:

 непродуктивна витрата часу,відмова від виконання завдань,нестійка увага(увага фіксується на дрібницях,з виду випускається головне).

Передумови неуспішності:

-невідповідність методів навчання можливостям дитини;

-підвищена очікуваність батьків;

-підвищена тривожність формується через невдачі навчання під впливом сімейних факторів.

Корекція хронічної неуспішності:

1.забезпечити дитину відчуттям успіху;

2.під час оцінки діяльності керуватися наступними принципами:

-не спів ставляти середній результат учнів з еталогом;

-результат дитини порівнювати тільки з результатом дитини;

-якщо в дитини не виходить треба сказати завтра буде краще. Налаштовувати на позитив;

-знайти сферу у якій дитина буде успішною;

-дозувати навантаження в дитини;

-не винити дитину за її неуспішність;

-перериви під час занять,які заповнюють активними рухами.

Сімейна ізоляція

 – це синдром,який полягає у неможливості адаптації дитини у групі через акцентуацію дитини на системі відносин у родині,яка характерна для дітей більш раннього віку.

Передумови сімейної ізоляції:

1)підвищена сензитивність.

2)астенія в результаті перенесених захворювань.

3)дитячий аутизм.

4)конституційна ослабленість НС. Однак,синдром може виникати в результаті неправильного виховання,коли сім’я є ізольованою одиницею. Іноді синдром розвивається у дітей,що виховувались дідусями та бабусями чий стиль життя відрізняється від інших сімей,де виховуються діти в результаті великої вікової різниці.

Психологічний профіль: 1) психологічна залежність.2)низький рівень самостійності.3)інфантильність.

Реакція соц. оточення на інфантильність і несамостійність дитини представлена гіперопікою з боку дорослих,яка підкреслює його психологічні особливості.

Прогноз і корекція сімейної ізоляції.

Прогноз:проблеми соціалізації викликані цим синдромом не призводять до девіантної поведінки. Вони залишаються на рівні труднощів знаходження місця в групі,невміння справитись зі складними життєвими ситуаціями.

Корекційний підхід:

1)знизити рівень опіки в родині.

2)підвищити рівень самостійності дитини.

3)навчити дитину спілкуватися в невеликій групі(1-2 особи).

4)включити у спілкування з найдорослішими в групі дітьми.

5)налагодити контакти з наймолодшими дітьми,де дитина була старшою.

                                 Негативне самопред'явлення

- Це синдром, який виникає в дошкільному віці у дітей з особливою потребою в увазі до себе.

 Під час негативного самопред’явлення на відміну від соціальної дезорієнтації дитина порушує правила поведінки свідомо.

 Діти з цим синдромом дуже чутливі.

Міжособистісна система розвитку є висока конфліктність у відносинах між дитиною і дорослим.

Передумовами виникнення психологічного синдрому є: атмосфера підвищеної уваги до дитини з боку оточуючих в дитячому віці, що пізніше змінюється недостатком уваги. Причиною підвищення демонстративності полягає у тому, що у дитини недостатньо сформовані змістові форми ділового спілкування з дорослими.

За термінологією Лісіциної ділове спілкування – це спілкування в ході будь-якої діяльності, а саме ігри, малювання, дії з простими предметами.

Спілкування дітей у більшості випадків безпосереднє, тобто відповідь дитини на емоційні прояви дорослих.

Такі проблеми часто виникають у дітей, що виховуються бабусями та дідусями.

Центральною рисою психологічного профілю при негативному самопред’явленні є яскрава демонстративність в поєднанні з уявленнями про те, що єдиний спосіб звернути на себе увагу –– викликати роздратування.

Особливості діяльності такої дитини:

1. Негативізм

2. Для дитини покарання є заохоченням

3.Негативна поведінка дозволяє позбутися відчуття непомітності і не цікавості для оточуючих

4. У молодшій школі з негативним самопред’явленням виникають труднощі у спілкуванні з однолітками

5. Дитина може грати роль ідеального.

 Цей психологічний синдром негативного самопред'явлення не призводить до серйозних емоційних розладів,неврозів і психопатії. Однак у дитини з’являються значні проблеми у спілкуванні .

Корекція: 

1)увага приділяється дитині тоді,коли вона хороша,а не тоді, коли погано себе поводить.

2)необхідно відмовитись від будь-яких негативних реакцій,які прагне у вас викликати дитина.

3)якщо вчинок серйозний і на нього неможливо не звернути увагу,то покарання має бути без емоційним.

4)дорослі повинні бути готові до того,що перший час зміна стилю спілкування призведе до вибуху негативізму,але ставитись до цього спокійно.

5)дитину з демонстративністю не можна залишати без уваги.

6)під час конфлікту повинна бути «холодність»,а трохи пізніше тепло і увага.

7)знайти сферу у якій би дитина могла себе реалізувати.

Дитина із соціальною дезорієнтацією

Соціальна дезорієнтація – це синдром, який полягає в тому, що дитині важко оволодіти правилами поведінки.

Як наслідок виникає некерованість, агресивні дії, дитина псує речі, не розуміє заборон.

Причиною соціальної дезорієнтації є не володіння соціальними нормами.

Особливості психологічного профілю:

1. Недорозвинутість різних видів дитячої діяльності;

2. Дитина повільно засвоює предмет дії;

3. Одноманітна маніпуляція з предметами;

4. Повільний розвиток сюжетно рольової гри;

5. Неправильна діяльність охоплює всі сфери.

Передумови:

1. Ураження головного мозку;

2. Батьки не пояснюють норми поведінки у сім’ї і не дотримуються цих норм;

3. Порушення адаптації в дитсадку.

Корекційна робота з соціальною дезорієнтацією:

1. Давати тільки основні правила поведінки;

2. Не давати за раз більше ніж 1 правило;

3. Схвалювати кожний позитивний прояв поведінки.